Г. Квітка-Основ`яненко як яскравий представник сентименталізму. Короткий зміст та аналіз твору.

Григорій Квітка-Основ'яненко який стояв поруч з Іваном Котляревським біля першовитоків нової української літератури.

Його обурювало принизливе ставлення до української мови та думка про непридатність її для написання високохудожніх творів, які могли б розчулити читача, викликати в нього глибокі переживання. Повість «Маруся» стала прикладом того, що українська мова нічим не поступається перед мовами інших народів. Вона є прикладом сентименталізму в українській літературі.

Тема: - зображення кохання та смерті простих українських людей, надія на справедливімть божу, та його провидіння.

Ідея: оспівування ідеального кохання та викриття соціальної нерівності як суспільного зла, що веде до трагедій.

Образи: людей: Наум Дрот - батько; Настя Дротиха - мати; Маруся - донька; Василь - коханий Марусі, сирота; Олена - подруга Марусі; природи: ліс, буря; предметів і явищ: церква, весілля, сватання, заробітки, кладовище.

Давайте вже за традицією розберемо сюжетні елементи твору.

Починається твір прологом, в якому автор роздумує про плинність життя та смерть, як його логічне завершення та постановка питання про те, наскільки справедливим є Божий замисел, коли помирає молода людина. Автор завершує свої роздуми підсумком, що людина має бути покірна Божій волі.

В експозиції описується сімейне життя Наума та Насті, народження в них довгоочікуваної дочки Марусі.

Зав'язка розповідає про зустріч на весіллі в друзів і кохання з першого погляду Марусі й Василя.

Розвиток дії змальовує зустріч Марусі та Василя по дорозі до міста. Василь зізнається Марусі в коханні, і вони таємно зустрічаються, а згодом Василь випадково знайомиться з батьком Марусі й стає майже рідним сином для Наума та Насті. Але Наум відмовляє віддати за нього дочку, адже знає, що Василеві загрожує солдатчина. Щоб уникнути цієї участі і заробити грошей на викуп, Василь відправляється на заробітки і вони з Марусею прощаються на кладовищі. Майже перед самим поверненням Василя, Маруся потрапляє під холодну зливу.

Кульмінація розповідає про хворобу й смерть Марусі.

Розв'язка, про поховання Марусі й повернення Василя із заробітків саме в день похорону.

Епілог завершує розповідь про долю Наума Дрота й Василя після смерті Марусі. Ми отримуємо відповідь на поставлене в пролозі запитання -молодих Бог забирає як подарунок за їх покірність і праведність. Утверджується думка, що Василь і Маруся зустрінуться на тому світі.