Підготовка до ЗНО з української літератури

Григорій Квітка-Основ'яненко який стояв поруч з Іваном Котляревським біля першовитоків нової української літератури. Його обурювало принизливе ставлення до української мови та думка про непридатність її для написання високохудожніх творів, які могли б розчулити читача, викликати в нього глибокі переживання. Повість «Маруся» стала прикладом того, що українська мова нічим не поступається перед мовами інших народів. Вона є прикладом сентименталізму в українській літературі. Тема:   - зображення кохання та смерті простих українських людей, надія на справедливімть божу, та його провидіння. Ідея:   оспівування ідеального кохання та викриття соціальної нерівності як суспільного зла, що веде до трагедій. Образи:   людей: Наум Дрот - батько; Настя Дротиха - мати; Маруся - донька; Василь - коханий Марусі, сирота; Олена - подруга Марусі; природи: ліс, буря; предметів і явищ: церква, весілля, сватання, заробітки, кладовище. Давайте вже за традицією розберемо сюжетні елементи твору

Іван Котляревський народився 9 вересня 1769 р. у Полтаві. Навчався він у Катеринославській духовній семінарії Полтави, служив у Новоросійській канцелярії, учителював у поміщицьких сім'ях Золотоніського повіту, вивчав фольклор та звичаї народу. Помер 10 листопада 1838 р. Похований у Полтаві. Смерть основоположника нової української літератури була великою втратою для всієї України. «Все сумує», - сказав молодий Тарас Шевченко у вірші «На вічну пам'ять Котляревському», в якому пророкував безсмертя авторові «Енеїди». Як ми пам'ятаємо з минулого уроку 18 століття це розквіт класицизму та бароко в Україні. Так от, Іван Котляревський є представником саме класицизму. Творча спадщина І. Котляревського, включає поему «Енеїда», п'єсу «Наталка Полтавка». Поема Енеїда стала першою ластівкою нової української літератури тодішнє суспільство прийняло її із захопленням. Адже, це був перший твір написаний живою народною мовою. Тою, якою говорили всі прості люди. Працював над цим

Григорій Сковорода це постать, яка змінила культурне життя України. Народився він 3 грудня 1722р. у селі Чорнухи, що на Полтавщині. Коли був маленьким, співав у церковному хорі. Здобув вищу освіту у Києво-Могилянській академії. Коли виповнилося двадцять років, поїхав до Петербургу, де здобув музичної слави. Згодом три роки подорожував світом. Повернувшись працював у Переяславському колегіумі, потім - домашнім вчителем. Був професором у Переяславі, в Харкові, а паралельно писав свої твори та перекладав Плутарха. З 1769 р. мандрує Україною. Роки його слави - це якраз останні десятиліття його життя. Дуже відомий афоризм Григорія Сковороди «світ ловив мене та не спіймав», який згодом буде викарбуваний на його могилі був для нього не лише словами. У його діалогах в філософському спектрі переплітається біблейська проблематика з ідеями платонізму та стоїцизму. Він вважав, що зміст людського існування - самопізнання. Широко пропагував ідею «сродної праці». Тобто праці за покликанням.

Після часів розквіту Київської Русі починається епоха занепаду, спричинена князівськими міжусобицями й прагненням мати більшу владу. Автор твору задовго до трагічних подій 1240 року усвідомлює небезпеку недержавницької поведінки князів і висловлює свої погляди в «Слові про похід Ігоря», описуючи реальну подію, - похід новгород-сіверського князя Ігоря 1185 року на половців. Тема  твору «Слово про похід Ігоря» - це змалювання невдалого походу князя Ігоря на половців у 1185 р. Ідея:  заклик руських князів до єднання для спільної бороть¬би проти зовнішніх ворогів. Композицію  цього твору ми можемо умовно поділити на дев'ять елементів. 1.   Вступ (пісня Бояна) - роздуми автора над манерою описування подій. 2.  Основа частина (кілька оповідань): 3.  виступ Ігорової дружини; 4.  похід; 5.  битви з половцями; 6.  сон і «золоте слово» Святослава; 7.  «плач Ярославни»; 8.  втеча Ігоря з полону. 9.  Закінчення (величання Ігоря, князів і дружини). Давайте ближче позн

Нестор Літописець народився приблизно у 1056. У 1074-1075 був пострижений у монахи. Справою його життя стало написання книг та складання літописів. Преподобний Нестор мав знання з історії, літератури, грецької мови та богослов'я і справедливо вважався найосвіченішою людиною Київської Русі кінця XI - початку XII століття. До нас дійшли його життєписи святих князів Бориса і Гліба, преподобного Феодосія. Найвизначніший твір Нестора Літописця - «Повість минулих літ». Намагаючись якомога достовірніше описати тогочасні події, Нестор-літописець у 1107 р. вирушає до Володимир-Волинського та у Зимненський Святогірський монастир на пошуки першоджерел. Наслідком подорожі став той факт, що Волинський літопис було включено до «Повісті минулих літ» майже в повному обсязі. «Повість минулих літ» було завершено близько 1113 року. Двадцять років великий Нестор писав цей твір. Хроніку подій сягала 1110 року. Завдяки великій праці подвижника нам відкриваються немеркнучі славні сторінки минулого,