Григорій Сковорода. Біографія. Огляд творів: «Всякому місту - звичай і права», «Бджола та шершень». Афоризми.

Григорій Сковорода це постать, яка змінила культурне життя України. Народився він 3 грудня 1722р. у селі Чорнухи, що на Полтавщині.

Коли був маленьким, співав у церковному хорі. Здобув вищу освіту у Києво-Могилянській академії. Коли виповнилося двадцять років, поїхав до Петербургу, де здобув музичної слави. Згодом три роки подорожував світом.

Повернувшись працював у Переяславському колегіумі, потім - домашнім вчителем. Був професором у Переяславі, в Харкові, а паралельно писав свої твори та перекладав Плутарха.

З 1769 р. мандрує Україною. Роки його слави - це якраз останні десятиліття його життя. Дуже відомий афоризм Григорія Сковороди «світ ловив мене та не спіймав», який згодом буде викарбуваний на його могилі був для нього не лише словами. У його діалогах в філософському спектрі переплітається біблейська проблематика з ідеями платонізму та стоїцизму. Він вважав, що зміст людського існування - самопізнання. Широко пропагував ідею «сродної праці». Тобто праці за покликанням.

Дуже цікавим є той факт, що Григорій Сковорода передбачив свою смерть. Трапилося це наступним чином. Пішовши до своєї кімнати він змінив білизну, помолився і, підложивши під голову свої праці і сіру свитку, ліг, зложивши руки навхрест. Наступного дня його знайшли вже не живим. Це трапилося 9 листопада 1794 року в селі Пан-Іванівка (зараз Сковородинівка) Золочевського району Харківської області. Загалом у його творах відобразилися світогляд та спосіб мислення багатьох українців.

Звертаючись до твору «De libertate», написаного у 1757 році, що відноситься до жанру громадянської лірики.Темою слугує вияв громадянської мужності поета в період посилення кріпацтва, та ставлення до волі та свободи як до найбільшого скарбу. Твір присвячений Богдану Хмельницькому, і в цій присвяті проглядається ідея твору.

Основний мотив, що свобода - найвище благо суспільства і лише за умови отримання волі людина може почувати себе щасливою та повноцінною.

Спочатку автор розмірковує над самим поняття «свобода»:

«Що є свобода? Добро в ній якеє?

Кажуть, неначе воно золотеє.

Ні ж бо, не злотне: зрівнявши це злото,

Проти свободи воно лиш болото».

Богдан Хмельницький у цій поезії представляється нам як «батько вольності». Закінчується твір такими словами:

«О, якби в дурні мені не пошитись,

Щоб без свободи не міг я лишитись.

Слава навіки буде з тобою

Вольності отче, Богдане-герою!»

Таким чином поет возвеличує свободу та її значення у житті людини. У часи наступу кріпацтва це було дуже актуальне питання. Якщо вибирати між багатством та свободою, Григорій Сковорода вибирає свободу, та переконливо доводить, що це є найбільшим щастям. Уособленням вільної людини, яка змогла подарувати надію на волю українцям, був Б. Хмельницький.

Наступний твір, про який нам належить поговорити детальніше це «Всякому місту - звичай і права» взятий зі збірки «Сад божественних пісень» Тема - виступ проти соціальної несправедливості, проти бюрократичної системи, що принижує людську гідність:

Панські Петро для чинів тре кутки,

Федір-купець обдурити прудкий,

Той зводить дім свій на людський манір,

Інший гендлює, візьми перевір!

Зображено відображення тогочасної дійсності. Образом Петра автор розкриває психологію новонародженого пройдисвіта, який морально вироджується. Він, замість того, щоб боротися за волю, свідомо спрямовує свою діяльність для здобуття чину.

Поет наголошує, що саме кріпосницький устрій був вирішальним елементом, який зруйнував усталену мораль. Це стало початком нової психології українського селянина, виробило в ньому такі негативні риси характеру, як підлабузництво, безвідповідальність, безпринципність. Це гостра сатира на верхівку суспільства того часу. Він висміює купців, чиновників, поміщиків, які задовольняли свої примхи:

Той безперервно стягає поля,

Сей іноземних заводить телят.

Ті на ловецтво готують собак,

В сих дім, як вулик, гуде від гуляк...

Цей твір - картина звичаїв другої половини XVIII ст. Пісня є вершиною поезії Сковороди, адже вона засуджувала експлуататорське суспільство та відповідала настроям народу.

І останнім твором, який ми сьогодні розглянемо буде байка «Бджола та Шершень». Сковорода каже, що «завдання та призначення байки - це відтворити істину й висловити критичне ставлення до суспільних явищ». Майже всі його байки зображували глибоку істину в доволі простих життєвих сюжетах за допомогою сатири.

Г. Сковорода був прихильником ідеї праці за покликанням. Він вважав, що така праця є найкращими ліками від сумних та деструктивних думок. Мислитель закликає людей пізнавати самих себе, бо шлях до щастя лежить в отриманні задоволення від улюбленої праці. Саме ця ідея висловлена у байці «Бджола і Шершень», що належить до збірки «Байки харківські». Образ бджоли- це мудра людина, «яка у своєму ділі працює». Вона збирає мед, бо, власне, для цього народжена. Вона отримує більше задоволення збираючи його для інших ніж споживаючи його. Шершень - це той, хто звик лише користуватися надбанням інших, відразу можна зрозуміти, що він уособлює паразитів, які звикли жити за чужий рахунок.

Сковорода наголошує, що будь яка праця має відповідати природнім нахилам людини, її світобаченню та світосприйняттю. Саме така праця може бути корисна для суспільстива вважає поет. Крім того успіх у діяльності людини зумовлюється і її працьовитістю, терплячістю, поміркованістю, доброчесністю, справедливістю, оптимізмом та милосердям. Поет писав «Ми створимо світ кращий. В майбутній Україні бачу все нове: нових людей, нове творіння і нову славу». Цей його лозунг і досі є актуальним у нашій державі.